Introversion: Who i am?

Першою та формальною метою створення цього фільму було представлення аудіовізуального проєкту як частини моєї магістерської роботи в університеті. Водночас, як під час навчання на бакалавраті, так і під час магістратури, я ніколи не мав необхідних ресурсів, часу та умов для реалізації кіно. Після звільнення з роботи обставини остаточно підштовхнули мене до виробництва. Забезпечення не було, борги за навчання накопичувалися, тому зйомки відбувалися надзвичайно швидко: сценарій писався під час процесу, а більшість матеріалу була знята за два дні, після чого я знову почав шукати роботу.

У процесі виробництва фільм набув для мене іншого змісту. Я почав сприймати його як комплексну збірку моїх навичок, знань і бачення, а також як спосіб довести самому собі, що я здатний створити кіно з високим рівнем професійності, незважаючи на будь-які обставини. Обмеження стали інструментом: відсутність світла, зйомки в одній локації — орендованій квартирі, де я проживаю, — допомогли знизити витрати і сформувати естетику фільму.

Я усвідомлював власне життя та реальність, але постійно перебував у внутрішній боротьбі. Саме цей стан ліг в основу сюжету. Мій психоемоційний досвід, минуле й теперішнє сформували питання про сенс і цінність власного існування. Проте для чесної відповіді був потрібен час, якого в мене не було, адже доводилося постійно боротися за базове виживання. Тому я дав собі три місяці на пошук відповіді — і фінал фільму став результатом цього особистого процесу. На той момент я вже влаштувався на низькооплачувану роботу, що дозволяла паралельно монтувати фільм та завершити його.

Головні меседжі для мене полягають у необхідності знаходити баланс між світлою та темною частинами себе; не ставити мрії й надії вище за реальність, аби не зруйнувати себе розчаруванням; і памʼятати, що людина — це не інструмент і не безкоштовний ресурс, а жива істота з власними межами, вразливістю та цінністю.

The initial purpose of making this film was purely academic: to present an audiovisual project as part of my Master’s degree. However, during both my Bachelor’s and Master’s studies, I never had the resources, time or conditions to create a film. After losing my job, circumstances finally pushed me into production. With no financial support and student debt increasing, I had to work fast: the script was written during the shooting process, and most of the footage was captured in two days, after which I continued searching for work.

As the production progressed, the film gained a different meaning. I began to see it as a compilation of my skills, knowledge and artistic vision, but above all — as a personal challenge to prove to myself that I can make a film professionally despite the circumstances. Limitations became part of the method: the absence of lighting equipment and the confinement to a single location — the rented apartment I live in — shaped the film’s aesthetics and kept the costs minimal.

At the time, I was deeply aware of my life and reality but constantly in conflict with myself. That internal struggle became the core of the story. My emotional state, past and present formed questions about the meaning and value of my existence. To answer them honestly, time was required — something I barely had while fighting for basic survival. I gave myself three months to reach a conclusion, and the film’s ending became the result of that personal process. By then, I had found a low-paid job that allowed me to continue editing and finish the project.

The key messages of the film revolve around finding balance between the bright and dark sides of oneself; avoiding placing dreams and expectations above reality to escape self-destruction through disappointment; and remembering that a human being is not a tool or a free resource, but a living person with boundaries, vulnerability and intrinsic value.