Flashback for the Future

Ihor Poklad, a gray-haired maestro, sits in a wicker chair on the veranda of his estate. He recalls the recent events of the Russian occupation of Vorzel, when he and his wife had to hide in the basement of their homestead for several weeks without water or electricity.
Episodes are gradually woven into the plot, in which the viewer gets to know a few more characters. These are Ukrainian artists who did not leave their hometowns, risking their lives in the artistic resistance to the enemy's invasion. Experiences and emotions of artists are expressed plastically. These choreographic confessions are accompanied by a melody that maestro wrote long before the tragic events in Ukraine - "Flashback".
On the background of devastation and death there are a young man who came to the ruins of Irpin, a fragile girl who has not given up hope for peace and goodness, and other artists who revitalize with their dancing the damaged by the enemy Ukraine.
All the lines form a single reflection, where pictures of the underground with ordinary people break through with flashes.
Each individual pain and each memory of the future merges into a common collective reflection, where yesterday is mixed with the dreams and hopes of tomorrow.

---------------------------------------------------------------------

На веранді своєї садиби в плетеному кріслі сидить задумливий, сивий маестро – Ігор Поклад. Він згадує свіжі події російської окупації Ворзеля, коли він із дружиною змушений був переховуватися в підвалі власної садиби протягом кількох тижнів без води та світла.
До сюжету поступово вплітаються епізоди, в яких глядач знайомиться з іще кількома персонажами. Це українські митці, які не залишили своїх рідних міст, ризикуючи життям у мистецькому протистоянні загарбницькому вторгненню ворога. Переживання та емоції митців виражено пластично. Супроводжує ці хореографічні сповіді-роздуми мелодія, яку маестро написав задовго до трагічних подій в Україні багато років тому – “Спомин”.
На тлі розрухи та смерті дають життя прекрасному парубок, який прийшов до руїн Ірпеня, тендітна дівчина, яка не полишила надію на мир і добро, та інші митці – аби своїм танцем дати нове дихання понівеченій ворогом Україні.
Всі лінії утворюють єдиний роздум, де спалахами прориваються картини підземки з пересічними людьми.
Кожен індивідуальний біль та кожен спомин про майбутнє зливається в спільний колективний роздум, де вчорашній день змішався з мріями та надіями завтрашнього.